Конає московський Хан -
Він, гідний нащадок Батиїв,
Як стрелений дикий кабан,
На смертному ложі виє.
Вже поруч з косою смерть
Стоїть, бо чекати вміє:
То що мені скажеш, смерд,
Скорив ти величний Київ?
Я взяв його, я спалив,
Пройшовся мечем і копитом,
Але я його не скорив -
Неможна вольних скорити ...
Імперій царі та генсеки,
Що смерть, як пшеницю сіють,
Рабини, ксьондзи і берсерки
Скорили ви вольний Київ?
Давно ваші згнили кістки
І очі хробак повиїв ...
Порвали ви на шматки?
Скорили ви вольний Київ?
Запроданці і попи,
Ви, сучої матері діти,
Брехливої віри стовпи,
Хотіли ви Київ скорити?
Хотіли ви славу стерти,
Оту, що сам Кий омріяв -
Свобода дає безсмертя!
Безсмертний величний Київ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899658
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2020
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)