В душі тривожно, і надворі
Тягучий холод, як олія…
Я тихо з груднем поговорю —
Можливо, навіть потепліє.
Як не в душі — то хоч в природі,
Як не суттєво — то хоч трохи…
Передріздвяний дзвін мелодій
Навіє спогади та спокій.
Свої омріяні надії
Не кину я напризволяще.
Всім світом віра володіє —
І я повірю: стане краще!
Бо все, що є,— не випадкове,
Й не випадкове — те, що буде.
Засяє місяця підкова —
Я тихо поговорю з груднем.
© Володимир Присяжнюк,
м. Івано-Франківськ,
26..12.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899679
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2020
автор: Володимир Присяжнюк