І горнеться до рук маленьке цуценя.
Нещасне і голодне, блохасте і плямисте...
Можливо, безпритульне чи кинуте навмисне,
і метушня вокзальна, а в ній воно і я.
І в очі заглядає дитячими очима...
От, взяти б із собою, та куплено квиток...
Почуло що я їду - забилося в куток...
Невже за дві хвилини його до рук привчила?!..
Минуло три години. Мій поїзд вже далеко,
а ми щасливі, пішки, додому з цуценям!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=89969
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.08.2008
автор: Ясмін