Видувають з палуби роки,
а вітри не підпирають спину...
та які у мене огірки!..
і яку я вирощу лохину!
Все ще обнадіюю себе,
що не за горами інша ера....
Доля довго кожного довбе,
а найдовше – селекціонера.
Більше решти – далі суєта.
У надії є іще запаси,
та удача у мої літа
меншає на успіхи і шанси.
Те, що маю, буде не моє,
те, що є у небі, не дістану,
те, що буде, не лікує рани,
ну, а те, що спати не дає...
не міняє таїни досьє,
а за явним сумувати рано.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899710
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.12.2020
автор: I.Teрен