Не дивіться, що заплаканий частенько.
Він — щасливий. Всім недугам каже: "Цить!"
Як і прізвище — Цибульський-Часниченко —
він — міцнющий козацюра-фітонцид!
Здоровіших, ніж Василь, шукати годі:
ще таких нехворунів не бачив світ!
На цибулепереробному заводі
він працює й жах наводить на ковід!
Страхітливим грипо-звірам крутить дулі.
Василю гостреньке — в радість, до смаку.
На сніданок: півкіло пюре з цибулі.
Перед сном — паштет із хрону й часнику.
Тож Василько — непростий хлопака, "з перцем":
перчить слово, кашу, дівчину, борщі.
Та, напевно, найгострішою зі спецій
є перчинка Василевої душі.
© Сашко Обрій.
09.12.20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899821
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.12.2020
автор: Олександр Обрій