Сонце незборене,
Сонце нескорене,
Сонце непереможне,
Завтра зійде -
Чи без нас, чи для нас, хто вгадає?
Колесом бронзовим,
Соколом, вороном -
Тим, з дев'яти останнім -
Крила розгорнуті,
Стрімко над світом злітає.
Обрій у полум'ї -
Пурпур та золото,
Плине ріка небесна:
Цей човен божественний
Змії охороняють -
Оком, короною:
Слався, володарю,
Слава чия безмежна.
Конем прудконогим
Летить стрімголов крізь всесвіт,
Спиця за спицею -
Мчи колісницею,
Горде моє світило:
Блиск Совело-руни у серце ночі прорветься.
Промені - лезами:
Що за вінець, скажи
На чолі Сонцебога?
Істина, правий суд -
Погляд пронизує серце.
Робить з печери крок
Чи Богиня, чи Бог -
До життя повернутись:
Хай не заблудить,
Бо перед світанком - найважче...
Сонце незборених,
Сонце нескорених,
Сонце непереможних.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899893
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.12.2020
автор: Polemokrateia