Веселий небіжчик по полю стелився,
Ходив вартував відвойовані села.
Тепер він все знав - де стежки і джерела.
Вдоволений крук собі з дуба дивився.
Поринула в сон темних кіл під очима
Раптова відрада за обрієм злиднів.
Знайомим полином, лиманами півдня
Летіла, сивіла... Така невловима.
Дрімав домовик, колисав немовля. Та
Заходило сонце в замріяні хащі.
А добре не буде. Лише трохи краще.
І то вже є щастя. Маленькеє свято.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899965
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.01.2021
автор: Мирослав Бісаврюк