Ходжу  понурою,
Аж  самому  гидко...
Живу  з  отрутою
В'їлася  їдко.

Злий  на  світ,  злий  на  себе
Ну  чого  ти?!у  себе  питаю..
Як  справи?як  треба!
Шкутильгаю  !куди  ?не  знаю...

Так  противно...  нестримно.
Знов  жаліюсь,  жалію  себе.
Бридко!    Бридко  та  соромно!
І  всередині  совість  шкребе.

Досить!  Досить  в  пам'ять  дивитись
Там  нічого,  все  тут,  у  цю  мить.
Так  тобі  є  ж  чим  пишатись
Не  забудь  те  що  маєш  цінить.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900002
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2021
автор: Океан Безмежний