А сніг пушинками,так падає з небес,
сніжинки кружать,як партнери у вальсі.
Цей танець є, одне з природніх тих чудес,
який природа,показала в танці.
Вода і Мороз - зробили чародійну справу цю,
Вітер мелодію заграв,ну а вони у танці закружили.
Зробили з снігу білого,білу фату,
і Калину червону,як наречену приоділи.
І кружить сніг,на дворі і повсюди,
Зима закохує у себе - всіх і вся.
Спостерігаючи за цим у щічки червоніють люди,
а Зима думає,що закохалась в неї, вся земля.
Зима цариця,біла і могуча -
хоче Зима почути,ці слова.
А ще богачка у коштовностях,блискуча ,
хоч знають всі - коштовності бояться,ці тепла.
Тільки Горобчик,що під стріхою притих,
не вірить в це кохання,бо добре Зиму знає.
Він Зиму знає,до Зими вже звик,
Весна прийде,вона сильніша - він це памятає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900064
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2021
автор: Бабич