Рік Пацюка тепер для нас історія,
Бо календар останній лист згубив.
Життя іде. І в нім гірка іронія
Для тих, чия душа бажає див!
Бо ми звикаємо. До всього ми звикаємо!
Таке життя, чи в іншому причина?!
У сірості щоденно знемагаємо,
І в наших душах помира дитина...
Ми розучились просто буть щасливими!
Від сонячного дня, блакиті неба!
Від того, як босоніж влітку зливами
Ми бігли радісно. Як мало було треба
Для щастя нам! Ми там уміли мріяти!
І там на нас чекали ще дива!
І так важливо було просто вірити
У щирість інших, у прості слова.
Як жаль, що це тепер всього історія...
Дорослішаєм... В цьому вся причина...
Суха життя людського алегорія...
У наших душах помира дитина...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900075
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2021
автор: Наталка Долинська