Спіймай мене за крок до невідомого,
Зупини, поясни, чому все це - порожній безлюдний вокзал.
Картина без майстра - лиш тінь полотна паперового.
Людина без віри - пустеля з блискучих холодних дзеркал.
Стань на дорозі моїх безглуздих ідей,
Кожну схопи і сховай в чемодани чи у кишенях!
Не дозволь мені спопеліти серед безликих сторонніх людей,
Що продають свої речі і тіло, і душу у лотереях.
Зазирни у серце моїх хибних думок,
Візьми інструмент і виправи, видали, виріж усе токсичне!
Жодного спогаду не мати про ланцюг своїх помилок -
Мрія химерна, для багатьох із нас утопічна.
Спіймай мене за крок до невідомого.
Зупини на шляху до повного самознищення!
У житті так багато незрозумілого й нелогічного,
Що я вже не вірю у тебе і шлях до свого очищення.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900077
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2021
автор: Mugen