У твоєму садочку росте калина
І співають солов'ї.
На клумбі цвітуть троянди й гвоздики
Квіти кохання й смутку вони.
В очах твоїх дівчини усмішка сяє.
Вона кружляє у танку
Як пташка в небі літає,
Голубка вона, прекрасна і ніжна.
Відблискують на сонці русяві коси,
В очах ти бачиш синій океан.
Колір очей її відбився в пам'яті назавжди.
І перший поцілунок ваш.
І вдалині від дому,
Під пострілами автоматів
Під кулями і ранений, знесилений...
В останню мить її б згадати.
В останній раз би обійняти
І приголубити хоч раз...
Не в змозі подолати смерть
Ти прийняв би її легко й просто
Якби не знав її.
Якби не пам'ятав цей сміх.
І що ж робити?
Молити Бога? А як же ж старенька матір?
Не забути руки, що дарували тепло
Голівці маленькій і світлій.
І сиві, що в косу заплетені, локони
У тіні дому старого, що стоїть ледь-ледь у горах.
Материнські сльози, такі гіркі...
Не передати ту печаль,
Коли дитину проводжаєш,
Коли дитину забирають.
І все ж таки, це твоя країна.
Ласкава й сильна Україна.
За неї ти віддаш життя,
Але коли ти будеш знати,
Що було це не дарма.
Вперед усі! До бою!
Беріть усі у руки зброю!
І захистіть свій рідний край!
Від тих, хто хочуть лише грошей, статків і жратви.
Кому начхати на людей, їх горе і життя!
В словах чиїх немає правди.
Від тих, хто сіє пропаганду.
Від падалі, яка артистом стала,
А не провідником народу, хоч і не твого.
Якщо не допоможе слово,
Допоможе крик.
А якщо потрібно, то і рик,
Бо звір не знає мови,
То не люди.
Нелюди і все, що їм дано.
Як може жага слави, влади і
Всезагального признання
Затуманити чийсь розум?
Як же ж можна забути про любов?!
До матері і жінки, дітей і немічних,
Голодних, нещасних, обездолених, сиріт?!
Катувати і мурдувати, сміх і годі...
Серце не болить?
Мерщій, вставайте! Підіймайтесь!
Як ви посміли на коліна впасти?
Ґвалтівники позарилися на землі,
Що зроду-то не є їх.
Усе, що в тебе є - це зброя.
Твоя - це руки, ноги, голова, моя - це слово.
У мені палає безсмертний вогонь,
Це дарує мені силу.
Вперед, покажемо ми хану, пану чи комусь-то там,
Що означає зазиратись на чуже,
Що означає дух і щира віра.
Зможемо усе!
Тебе будуть пам'ятати.
І на вустах ім'я твоє буде лунати.
Ти герой, цвіт нації!
Не переживай, за тебе відімстять.
Вона прийде до тебе у сльозах.
І обіймене тебе в останнє.
І на могилі цвістимуть гвоздики.
Квіти смутку вони...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900157
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2021
автор: Солодка, як вишня