Злетілись чайки на озерце
Родинами – вмліває серце.
Срібляться крила дивовижні
В промінні сонячнім із виші.
Пірнають, щоб вхопити рибку,
Вже ігнорують хліба скибку,
Бува, цілісінькі батони…
Шукають власний хліб невтомні.
Дивлюсь на них і розумію,
Що люди не завжди уміють
Плекати власну незалежність,
Щоб зрозуміти суть, безмежність.
І дивляться на них невпинні
Дитячі очі безневинні.
3 січня 2021
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900164
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2021
автор: палома