Запліднені напевно сім’ям каїна чужим,
Бездушні ви і злі й ненависні у плоті.
Розчинитесь, розтанете в історії, як дим,
Потонете нещасні бо’ у власному болоті.
Богів Своїх і Предків Світлих не гнівіть,
Перед майбуттям браття не зганьбітесь.
Свою ще не пропащу душу не згубіть,
З колін прошу раби вас... піднімітесь.
Прокиньтеся, прошу вас, знов і знов, молю,
Чи ж не дістали вас ще злодії лускаті.
Овече стадо... не противитеся злу,
Чим вам помазали так вир.дки прокляті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900169
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2021
автор: Волиняка