Під стріхою старенької хатини
Синички повсідались й горобці,
Тут мешкає бабусенька Килина,
Прийма гостинно пташечк отих.
Сипне зерна їм, хлібчика ще крихту,
А для синичок припасла сальця.
Давно в її оселі тихо-тихо,
Лиш пісенька пташина звеселя.
Із пташечками часто розмовляє,
Бо більше забалакати ні з ким,
У розповідях тих біль виливає,
То й легше їй на серденьку стає.
Отак живуть бабуся і синички
Й непосидючі сірі горобці,
Єдина ж бо розрада вони нині
Для її доброї самотньої душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900308
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2021
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський