О Боже, рідний і близький,
Різдво ось-ось,... вже біля
Сіней душі... Пройшли віки...
Йде сніг лапатий, білий...
Я знаю, що зі мною Ти
І був, і є у серці,
Ти крила дав – лети, лети,
Відкрив в безмежність дверці...
Закритий лишень для розмов?
Хіба інтуїтивно –
Тепло й підтримку знов і знов
Я чую безупинно...
А час крізь пальці, як вода,
Так швидко утікає;
Спориш ще буде й лобода
І тополина зграя.
За далями, мов дим-туман,
Жива й така знайома,
Все виглядає із оман –
Душа дитинства дому...
Скучають мабуть, як і я
В сердечній цій німоті;
Стежини рідні і земля –
Сміх Нені,... і скорботи...
Твоєю мудрістю й живу,
Мій Боже і Спаситель,
Твій погляд перший в дар волхву,
Бо ж на землі став житель.
Тож зрозумілі і Тобі,
Мої чуття сьогодні.
На Небесах – не на землі,
Хоч в волі все Господній.
05.01.2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900341
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2021
автор: Променистий менестрель