[i] Kоханню...[/i]
[youtube]https://youtu.be/iM3rK86Y-nc[/youtube]
[i][b][color="#b80b79"]За синім лісом догорає день,
майбутній сум ховаючи за обрій...
А ми співали кращу із пісень,
що злинула,
немов орлан хоробрий.
У круговерті пражнього життя,
коли веселки райдужили мрії
й не лаштували шлях до забуття,
в зеніті сонце
пестило надії.
…Вечірній промінь ліг на ковилу,
цілуючи усмак вечірні роси.
Здолати б нам ту відстань немалу,
сховавши тугу
у рясні покоси!
Та, певно, так хотілося богам,
щоб лук веселки впився в неба просинь...
Стихає лісу літній шум і гам,
за обрій кличе
невгамовна осінь...
І зайві тут намолені слова...
Мовчання – красномовніше від ночі:
вже іншим пахне скошена трава,
в смерканні утопали
сни пророчі. [/color]
[/b]
19.08.2017
_________
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900369
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2021
автор: Олекса Удайко