Я скину з себе все, навіть прикраси,
Роздягну тіло й закутки душі,
Із серця витягну приховані образи,
Сплітатиму в думках нудні вірші.
Зроблю я крок, відкрию в крані воду,
Нехай стікають по мені струмки,
Неначе влітку в дощову погоду,
Сльозами вмию втомлені думки.
Вода стікає по щоках на плечі,
Колючі сльози чом гіркі на смак?
Самій від себе я бажаю втечі,
Минуле змити й пережитків знак.
Як добре що у душі сліз не видно,
Наплакатися можна від душі,
Про те що наболіло і набридло,
Наплакатись і знов писать вірші.
06.01.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900378
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.01.2021
автор: Інна Рубан-Оленіч