Запрошую до столу, але не для Святої Вечері.
Хочу завести розмову про ваші вчинки, життя.
Чому дотепер ви не можете бути собою, люди?
Я не розумію у чому ж та складність і звичка.
Ви завжди не в собі, маски носили і носитимете.
Можливо це і є ми, такі як ми є, коли в масках.
Ми народжуємося в масках, бо як тоді пояснити?
Нашої природи не зміниш, але винне суспільство.
Бо воно нас вчить надягати на носи, ховатись.
Ховати справжність і самого себе, для чого ж?
Невже так складно бути в собі, не маючи маски?
Чому справжність приходить тоді, коли одиноко?
Бо немає людей, які обводять вас поглядом?
Поки ми всі за столом, я прошу вас бути собою.
Але для чого це потрібно, ви ж такими і були?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900456
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.01.2021
автор: yarikchurch