Здалося часу зупинивя лік
Здалося, що життя наче завмерло,
Сказав мені знайомий чоловік:
"Для щастя - ми уже давно "померли"..."
Я не повірила відразу в ці слова
Бо про таке і думати не можна,
Душа щаслива - бо вона жива
І щастям повниться її клітинка кожна.
"Про яке щастя, та в такі роки...?!"
"Так ось воно - у кожному моменті!
У погляді очей, у дотику руки,
Щасливих так багато на планеті...!"
Не зрозумів, пішов - не озирнувсь...
Ніби нам щастя двом не вистачало
А я про це і згадувать боюсь...
Людина щастя самостійно полишала...
Буває ж, що шукають все життя,
А інколи прийде зовсім зненацька,
Впізнай, людино, справжні почуття,
Щоб все життя не плакати без щастя.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900475
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2021
автор: синяк