Зорею до хати заходить Святвечір,
Поезія, проза і свято душі,
Ніч кидає зоряну ковдру на плечі,
Вертеп ніби казка під спалах свічі.
На покуті дідух, кутя, калачі,
Мороз за вікном, хуртовина завзята,
Дитинство, де казка жила на печі,
Витала навкруг ця містерія свята.
Там стіл застеляє святковий обрус,
Родина Різдво зустрічає в молитві,
Сполохати щастя дитинства боюсь,
Де місячним світлом дорога полита.
У спогадах-снах вся ця казка життя:
Як шкода - в дитинство нема вороття.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900476
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2021
автор: синяк