Нарешті розірвався міх
І випав у Мадриді сніг.
Летять сніжинки наче пух,
Аж перехоплює всім дух,
З небес казкова дивина –
В Різдво Христове новина.
В снігу іскриться дах будинку,
І обійняли вже ялинку
Сніжинки ніжно, у дворі.
Сніжок – на радість дітворі.
Лінується лиш морозець,
Якому північ за взірець:
У Сорії* уже за тридцять
І сніговії як годиться.
Можливо, ще дійдуть до нас,
Тепер такий непевний час.
Летить сніжок – душа радіє,
Про Україну рідну мріє
Про батьківську стареньку хату –
Чекає ще з дороги мати.
Святкуємо по телефону,
Та не відчутно того фону
Правдивого Різдва, всіх свят,
Змінився час – і вже не «сват».
А сніг мете ще, як ніколи,
Вибілює весь світ довкола.
Очищує міське повітря,
Небесним сріблом вся палітра.
Зима! Справжнісінька! Вбираю
Усім єством снігів тих раю.
Різдво Господнє в чужині
Сьогодні скрасив сніг мені,
Зігріла коляда свята.
Душа – до неньки, на свята.
*місто в північно-центральній частині Іспанії
7 січня 2021
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900532
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2021
автор: палома