Пугач злетів у темні хмари,
В родзинки тисячі зірок.
Мороз в блискучих шароварах
Хрусткий вимірює свій крок.
До мене в снах ти часто ходиш.
Зітхаєш тяжко. Знаю - ждеш.
У небо сльозні очі зводиш:
"Коли ж, коханий мій, прийдеш?"
Із димаря твій плач здійнявся,
Летів десь лісом, там і зник.
До тої туги прислухався
Сердешний, чуйний Лісовик.*
*У слов'ян, карелів та вепсів був такий стародавній ритуал - звернення до Лісовика з проханням навіки з'єднати між собою люблячих чоловіка та жінку, щоб ніщо і ніколи їх не розлучало. Заговори викрикували у піч, щоб димарем вони дійшли до вух лісового пана.
[i]Ілюстрація теж виконана мною спеціально до цього твору[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900609
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2021
автор: Мирослав Бісаврюк