Ну, як тебе змити зі серця і скронь,
Позбавити бачити образ твій очі?
Не гасне ні вдень, ані темної ночі
Тобою запалений в серці вогонь.
Ну, як вийти з казки, в якій я і ти?
Їй, мабуть, сюжет саме небо складало,
На серці твоєму й моєму писало.
Лиш фініш лишило нам свій віднайти.
А фініш відомий тобі і мені.
Склав світ нам його. Там невтішне – забути,
Розсіяти чари червоної рути,
Зійти з язиків, загасити вогні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900731
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2021
автор: Крилата (Любов Пікас)