Я в світ прийшла давно і з волі Бога,
Землі цієї стала я дитям,
Кохалася у святості й любові.
Іду із долею дорогою життя.
Нерівна ця дорога, кам’яниста,
Стрічалися й підйоми геть круті,
І небо часто супилось імлисте,
Траплялись люди добрі й не святі.
А я ішла і не лічила милі,
Долала шлях і згоди, і незгод,
Мінялися і звички, і кумири,
Однаковим лишався лиш народ…
Десь мудрим був, десь – ні, але терплячий.
Науку здобула у нього й я –
Скидалась іноді на сухоребру клячу.
Форпостом же завжди була сім’я.
І хай роки мої ледь притомились,
Адже зборола не одну біду,
Сльозою десь жіночою умилась…
Я – йду!..
7.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900738
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2021
автор: Ганна Верес