Чи бачили ви коли-небудь агаву, цю сувору африканську рослину, гострокуту, що раптово дере душу, замість листя у неї величезні стріли? Вона любить і помирає кожні 10 років. Любовна енергія, яка накопичується так довго у цьому грубому створінні, виривається одного чудового ранку із звуком пострілу у небо. І енергія ця перетворюється на дерево, височезне, заквітчане тужливим цвітом.
Щось подібне відчуває похмура Сівіла, коли одного пізнього, а тим більше, весняного ранку довкола неї владно виривається назовні життя. І все це життя дивиться у неї, і вся вона - для нього. Бо кожне створіння та кожна рослина промовляють до неї нечутно: "Я належу тому, хто мене зрозумів". Який контраст!
Вона, подруга пустелі та відчаю, що харчується жадобою помсти, оточена безневинністю зростання. Погойдаючись від південного вітру, тихо схиляються перед нею дерева. Полуденні трави, що мають різні властивості, аромати, отрути та ліки (а це часто одне) прагнуть її.. Усе сповнене коханням.
"О, ні! Це не той дух, яким я марила у нападах ярої злости, не той, що "все заперечує". Ні, він несе для мене любов, сп'яніння, екстаз.. Що з ним? Може, він схвильована сполохана душа життя?"
Це нова з'ява влади її пана, який фантастичним чином перетворюється з короля мертвих у саме життя. "Ні, - думає вона,- облиш мені мою помсту! Я нічого іншого не бажала. Хай мене бояться, хай я буду потворною. Саме ця краса найбільше пасуватиме моїм чорним зміїним косам, до мого обличчя, знеможеного слідами блискавок".
Але лютий пан смерти нечутно шепоче до неї:"Яка ж ти прекрасна, яка чуттєва у власному гніві! Кричи! Проклинай! Одна буря викличе грім іншої. Який непомітний та швидкий перехід від ненависті до шаленства пристрасті".
Вона поринає у владу чистого жіночого бажання. Бажання чого? Усього безмежжя світу. Вона падає під важкістю глибочини цього бажання, безкрайнього, як море, і поринає у сновидіння. У цю мить вона снить, забувши про усе, про помсту й ненависть, невинна супроти свого бажання, на луках, як ягня, чи пташка, тихим, радісним сном закоханної..
Казкове чудовисько всеохопності життя увійшло в неї..
Ж. Мішле (1798-1874)"Відьма"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900771
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2021
автор: Ольґерда