Час життя нестримно так біжить,
Аж по тілу бігають мурашки...
Одиноким важко в світі жить,
Все частіш одержуєм поразки...
Хочеться багато ще зробить,
Та на жаль не вистачає сили...
У душі буяє і кипить,
Та не повернуть уже нам крила...
Ми Бика за роги ще візьмем,
Не здаватись нас життя навчило,
І вперед ми ще таки підем,
Так, щоб в душах знову закипіло...
Вірим, що поладимо з Биком,
Приймем залюбки його підмогу,
І хоча уже і не бігом,
Не одну одержим перемогу...
Другий місяць вже пливе зима,
Січень - перший син нового року,
Жаль, що снігу нам не посила,
А дощі приносять лиш мороку...
Та ми вже навчилися чекать,
І Надії, й Віри не втрачаєм,
Січень ще зуміє доказать,
Що в зимі він все-таки господар...
Й свою назву зможе оправдать,
І вчорашню, й нинішню, і давню,
Та й не може він того не знать,
Січовик і молодик він славний...
Виконає він всі сім робіт:
І сікти,крутить і завівати,
Снігом ще засіє увесь світ,
І морозу, й інею послати,
І за носа він ще хапоне,
І за вуха теж буде щепати,
Він же вміє все робить своє,
І сповна покаже свій характер...
Недаремно кажуть, січень є,-
Завше Первістком, Нового року,
І найстарним місяців - братів,
Хоч дивися спереду, хоч з боку...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900778
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2021
автор: геометрія