Ще все цвіте й буя та день уже в утомі
Зір простір протина обмацує гору
На злагіднілий діл ляга вечірній промінь
І небо починає свою вечірню гру
Шершнями пахне день гіркаво й неповторно
І мякне в сяйві світ отам не оддалік
І поки прийде ніч, допоки прийде чорна
Вбирає серце цей терпкий вечірній лік
І серце тихо мре цілющий простір пючи
То зтріпотить воно то знов впадає в щем
І лине, лине зір до тих верхів сліпучих
Що звінчані стоять під золотим дощем.
Парище
2020р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900799
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2021
автор: Мартинюк Надвірнянський