Перон пустий,
за пів години потяг.
Туман густий
Лягає на поля.
Прощання час,
В душі гуляє протяг.
Вогонь погас,
Спинилася Земля.
Вона і він -
Історія банальна.
Поміж руїн
Прожитого життя
Він - не святий,
Вона - не ідеальна.
"Лиш мій! Не мій ..."
"Моя! Та не моя ..."
Пустий перон,
Розлука серце крає
Неначе сон
Оцей вокзал нічний.
Звучить гудок
Вже потяг прибуває
Один лиш крок ...
"Не їдь! Твоя!" ... "Лиш твій!"
© Зоряна Кіндратишин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900818
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2021
автор: Зоряна Кіндратишин