Як навесні в гаях співають солов’ї –
від співу їхнього душа також співає,
та як хворіє хтось із рідних чи з сім’ї,
ніяка радість серце не втішає.
Душа гнітиться у безсиллі, як у кліті,
коли зусилля твої в допомозі марні,
тоді і будні, й свята стають непривітні,
й сонячні дні здаються чомусь хмарні.
Й не полишають голову думки страшні:
що можуть привести хвороби за собою?
Життя тоді минає, як у кошмарнім сні,
і ніби то, здається, не з тобою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900822
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2021
автор: Павло Коваленко