Посеред безлічі безглуздих аналогій я пишу тобі,
Не відкидаючи метафори, несучи гордо ношу.
І хай весь світ загине у нечесній чи кривавій боротьбі -
Я допомоги не попрошу.
Ти пожуєш мої слова, смакуючи цей теплий осад ран,
Які, не дивлячись на все, насмілилась тобі не показати,
І наші душі зовсім скоро понесе серпневий ураган
На клапті розірвати.
Бо на твоїх руках лиш кров залишених напризволяще мрій,
А на моїх - лиш сплять потомлені реальністю синиці,
Бо не втопають у бурхливості крихких отих надій
Лиш одиниці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900861
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2021
автор: Cherry tree