Застиг мій знов народ в чеканні змін,
Хоча він сам коваль своєї долі.
Зі сходу ж суне сам Горинич-Змій,
І підлості його нема кордонів.
Він ненаситний, дихає вогнем,
Живцем ковтає наших патріотів.
Його півсвіту лає і кляне,
Але непросто силою збороти.
Хизується червивий «гуманіст»
Ненавистю своєю до людини.
Цей напівзатхлий горе-комуніст
Навіть своєї не вберіг родини,
А мріє відродить СРСР.
Забув: надворі – інше вже століття.
Союз у душах у людських умер
Ще у кінці того тисячоліття.
І хоч застиг, здається, мій народ,
Але свій меч гартує знов для бою.
Від неба особливих жде щедрот:
І ласки Божої, і вічної любові.
5.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900884
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2021
автор: Ганна Верес