Давно мені казали люди,
А я їм що «не може бути»…
Що «ніколи я не закохаю».
А зараз завжди я вагаюсь.
Щоб не зрушить серця стук,
Щоб рука торкалась рук,
Щоб натхненні поцілунки
Були вищого ґатунку,
Треба все зробити сміло,
Трохи трепетно і вміло,
Трошки з юмором і без,
Щоб піднятись до небес.
Хочу я тебе спитати:
Чи готова ти кохати?
Чи готова в небуття,
Йти туди без вороття?
Бо я завжди прусь туди,
Хоча не знаючи куди,
Хоча не бачачи дороги,
Йду я сміло у всі ноги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900907
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2021
автор: Новосад Руслан Віталійович