Присмерки

Хочеш  у  присмерки,
та  не  у  ці,  порожні,  а  в  інші.  
А  ще  —  снігу,  під  яким  зароджується  спрага
побачити  перші  квіти  на  вишняку.  
Тому  дітям  відтепер  казатимеш  —  діти,  
у  роки  мого  дитинства  
зимові  присмерки  бували  лише  святковими,  
вигадливо  обплутаними  резинкою  
з  мокрими  рукавичками  на  кінчиках  —
у  кожній  жили  мишка,  зайчик,  лисичка  та  вовк,
це  вони  обкусували  мої  нігті,
чекаючи  на  ведмедя.  
Присмерки,  густо  насичені  сміхом,  —
на  морозі  дихайте  лише  через  ніс,  —
так  широко  роззявляли  рота,  
що  проковтували  високі  виструнчені  ліхтарі,  
—  через  один!  —
на  шляху  твоїх  санчат.  
Сніг  падав  з  неба,  був  солодким.  
Але  діти  не  повірять,  бо  присмерки    ними  не  володіють,  
та  й  будь-який  морок  уникатиме  їх,  
аж  доки  не  виростуть  
і  не  згадають.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900932
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2021
автор: Єлена Дорофієвська