Вибач, коханий, - не йду за тобою слід в слід.
Часто втрачаю, блукаю наосліп, гублюся.
Зродиться думка, зірвЕться, безпечна, в політ,-
Знищена цілість. Ось знову з собою борюся.
*
Не питай мене, чому сумна,-
Точить серце невичерпне горе:
Дівчинка, військові і труна.
Батько в ній і поховають скоро.
Зникне, щоб ніколи не прийти.
Скільки їй, одинадцять, тринадцять?
Був для неї світом. Нащо ти
Так вчинив? Чому не зміг? Не спасся?
Порожнеча в серці, злість і біль.
Захищати йшов свою країну?
Так велично. Благородна ціль.
З ким тепер вона, твоя дитина?
*
Звідки взялась одержимість тим болем, жалем?
Чом не облишить ніяк мітка горя страшного?
Винні дорослі дитині й провину нічим
Не відкупити. І біль мій не змінить нічого.
*
До і після,- є така межа.
Радість безтурботна не зігріє
Тих, хто втрату їв з долі ножа,
Тих, хто спогад виміняв за мрію.
Хто порушить тишу, що дзвенить?
Хто зерно надії кине в попіл?
Чи зросте воно? Чи прийде мить?
А сьогодні порожнеча й спокій.
Дикий іспит молодій душі.
Кажуть, Бог нам всім дає по силах,
А не впорався – знать согрішив.
Повернись в життя, дитино мила.
*
Вже й малювала. Чому не відпустить сюжет?
Думка знеструмлена знову в той день повертає.
Маю пройти нове коло, щоб вийти з тенет.
Вибач, коханий, - я знову одненька літаю.
Картина автора
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900936
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2021
автор: Пісаренчиха