Задовільнили дефіцит –
По- справжньому сніг взяв Мадрид.
Вже леденіють ковдри білі –
З ниток пухнастих заметілі.
Мороз розчісує теж вуса
Та градуси додолу трусить.
Як справжній хімік, із води
Шліфує впевнено льоди.
Зізнаюсь, боязко безмежно
Ступити десь необережно.
Дерева шубок не тримають –
Замерзлі, дровами лягають.
Ні їхати тобі, ні йти,
У хаті краще – від біди…
Ще б хтось поповнював рахунок.
Такий січневий вже дарунок.
Ковід, локдаун і циклон –
Щось забагато злих корон:
Життя хтось втратив, хтось – роботу,
Зростають ті нелюдські квоти.
І, навіть, цвинтар сніговий
Для транспорту – від тих завій.
Благають Бога бідні люди
Лиш вижити, щоб тільки бути,
Щоб вистояти в тім житті,
Не оступитися в путі,
Де лиш Господь допомагає –
Всевишній наші біди знає.
Терпіння і свята молитва –
Незмінні в тих незвичних битвах.
Втекла, здається, вже завія,
Лишила лиш пухнасті вії.
Кущі, дерева прикрасили
Як в казці дивній… Тільки сили
Нема на шлях робота-дім,
Мороз сильнішає при тім.
Дороги – ковзанки просторі,
Сумна вже зимова «лав сторі».
Ніхто не міг спрогнозувати,
Щоб в рік Щура таке чекати:
Розумний він і досить хитрий,
Лишив і наостанок битви.
Чомусь у світі тім ведеться,
Що зле так просто не здається…
Чи мо’ настав час пожинати
Те, що не вміли засівати?
12 січня 2021
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901081
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2021
автор: палома