Навіщо, доле, ти нас звела на тій дорозі?
Зустрівшись поглядом, одразу іскра запалала.
Вогонь кохання погасити ми не в змозі.
Та разом нам не бути. Ти доле про це знала.
Навіщо ж, доле- доленько, ти нас звела?
Зовсім не думала ти про душевні наші муки.
Чому ж за руки по стежині нас не повела?
Дала кохання... і гіркий напій розлуки.
Десь загубилось щастя у високих полинах.
Серця тримає наші тисками у неволі...
І не знайти одну стежину спільну нам.
В тих лабіринтах, що намалювала доля.
24.12. 2020 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901289
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2021
автор: Zoja