Ні, це не я плачу.
Це дощ ридає,
краплями по вікну
ноти вибиває.
Ні, це не по тобі
серце стукає,
як дріб по Душі
вибиває,
не мовчить.
Ні, це не тобою
залишені сліди,
ти тільки не йди.
Ніби і дорослі,
а поводимося,
як діти недорослі.
Ні, не я винна,
а обоє, в тому, що
у невідомість
веде дорога.
Думала, за самотністю,
сховалася , як за ковдрою,
а виявилося дірявим
моє покривало.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901379
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2021
автор: Svitlana_Belyakova