Ще одна довга ніч. Ще одне «де ж той ранок».
З відчаєм віч-на-віч. Сили крихкий уламок.
Сіре віконне скло. Падайте зорі! Що ж ви?!
Стільки бажань було. Їм не здійснити кожне.
В пастці тривог. Для них зірка — безсила точка.
Сковує видих-вдих страх-гамівна сорочка.
В тиші байдужих стін криком — німа молитва.
Не встаючи з колін, їй не програти битву.
Венами понеслось, пульсом кудись в нікуди:
Хоч би промовив хтось: «Віриш?! Все добре буде!»
Ранок — в віконне скло. Як же вона стомилась.
Ручок малих тепло.
— Що тобі, мамо, снилось?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901417
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2021
автор: BeZodnia