Сьогодні не скажу тобі прощай,
Бо мозок усвідомлює щось інше.
Мені не хочеться казати: «Все, бувай,
Продовження не буде більше…».
Як вітер розжене опалий цвіт,
Та він не звіє стАрого життя,
Нехай за нас ридає білий світ,
А ми напишем нового буття.
І хай кружляє в серці листопад,
Він все одно залишиться чекати,
Щоб дати час на білий зорепад
Дотанцювати те, що хтіли розпочати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=90148
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.08.2008
автор: Umka