Це призводить до сліз, тож не треба питати про душу.
Замість справжнього вчинку - мільон галасливих зізнань
і затяганних слів... Я прощанням мовчання порушу.
А зустрінемось де - відвернись, і мене не пізнай.
Замість спільних доріг обираеш без ризику власну.
І коли я піду, ти мене зупиняти не смій.
Таємниця одна: все те добре, що робиться вчасно.
Неминуче "запізно" струмками тектиме з-під вій...
Це призводить до сліз, тож не треба нічого питати.
Залишається пам`ять і пустка, і вірш на столі...
Але пам`ять хороша, ти знаеш, це дуже багато.
А печаль заберуть відлітаючи в вир журавлі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=90160
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.08.2008
автор: Ясмін