Мені скажуть: "Не вмієш писати залиш це усе!
Які вірші, поезія? Кинь! Це, бо часу затрати!"
Що ж робити мені коли пустка у серці живе?
І лиш тільки віршами про неї я можу сказати.
Що ж робити мені коли я безнадійний поет?
Непідвладна навчитись писати я грамотно вірші
Мій невдалий нехай, але серця кривавий куплет
Тільки він у мені і нехай ви напишете "гірший"
Я не вмію вдавати, брехати собі що це я
В бездоганних рядочках, які відзеркалюють риму
Бо строкатою була душа ще з дитинства моя
І такою помре, краще бути собою (без гриму)
Я не хочу блукати між слів, що чужії мені
Бо для серця мого це ще гірше ніж просто в'язниця
Краще стати німою навіки в нічній сивині
А ніж бути рабинею там де я буду безлиця
Ви пробачте мені, я молю! Але я не поет!
Я лиш тільки миттєвість душі відірвана від плоті
І нехай мій корявий допоки живий ще куплет
Дотліває холодним рубцем на святім ешафоті
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901697
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2021
автор: Процак Наталя