Морок гарцює в твоїх зіницях.
Ранок похмурий у дні згасає.
Сирість заштрикує в кості спиці.
Не згенеруєш свої реалі.
Здатися, вийти у безкінечність?
Не зачинити дверей порталу?
Листям пожухлим сипляться в вічність
Дні. Недоречно стільки зосталось.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901791
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2021
автор: Пісаренчиха