А як весілля в нас гуляли!
Бенкети правили селом.
Весільні дружки чи бояри
Грошима панну викупляли,
Ґазда майбутній бив чолом.
Для батька й матері дівиці
«Екзамени» були складні.
Єднали пару, як годиться –
(Життя ж бо – не коротка мить це!) –
З іконами і при рідні.
Ич, зерна сиплють під говірку,
І молоді – хліб-сіль їдять.
Їм навздогін лунає «Гірко!»
Й чарки наповнює горілка –
Ковток її – на благодать.
Легкий вінок знімають панні,
Мотають хусткою взамін.
Навік з дівоцтвом це прощання,
Очіпок – знак сім’ї й кохання,
Пісень журливих передзвін…
Рушник весільний вишива́ний –
Сім’ї нової оберіг.
Тож забирає зять прида́не
У віз свій – їдуть на нічліг.
Фірмо́ві господині страви…
Хороша пісня… солов’ї…
Це так село весілля править,
Частує місяць сріблом трави –
Шануймо звичаї свої.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901940
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2021
автор: Білоозерянська Чайка