О, крила змучені, побиті об залізо,
Зім’яті і знівечені пір’їни !
Я вами бивсь і впав, проте, занадто пізно –
На волі вас чекають лиш руїни.
Повір, начхати на удари пруттю кліті.
І на які не спроможись зусилля
Ти, хлопче, був вже спійманий у сіті,
Тож крила стали схожі на бадилля.
Я їх змочалю вщент – жаліти крил не треба !
Коли обсіли вас іржаві грати
Тоді коротшим значно стане шлях до неба.
Вас затягне – не треба вже літати !
12.03.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901941
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2021
автор: Костя Ромчук