Спершу було не слово, не світло, ні —
тільки одна неоглядна, глибока тиша,
тиша, як безперервність,
тиша, неначе гніт,
тиша, яка розріджується та густішає.
Потім був перший подих, від нього — звук,
тиша, зникаючи, сповнилась ним до краю.
Так і з'явилось слово: лише назву —
виросте яблуня, надитиме до раю.
Так вже було, і буде із усіма:
листя її південні вітри сколишуть,
визріє плід — я зірву його, не займай.
Потім все знищить довга, як смерть, зима,
дихати перестане й відновить тишу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901981
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2021
автор: Єлена Дорофієвська