Чорні руки акацій запестять до крові чоло.
Не прикриє роздерта одежа задублі коліна.
Зник з радарів відірваний ґудзик. Як і не було.
День зіп’явся. Жива? То ж вставай,- щось робити повинна.
Подивись в дно сумління. Що хочуть ці розум, єство?
Не гони тінь-приблуду,- складеться щось із симбіозу.
Чужі міфи – чужі. З них не зліпиш собі божество.
Щось величне, нове не складається, dick, без неврозу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901993
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2021
автор: Пісаренчиха