Прийшла зима у білому кожушку,
Лиш на два тижні, до нас завітала,
Гарна дівиця в златім капелюшку,
Зізнаюсь сніг, скрізь вміло розсипала.
Тож гляне вправо, посипле сніжинки,
Як прямовисно, в серпанку поле й ліс,
Зирить наліво, іскряться стежинки,
Річка виблискує, по ній ніби міст.
Іній бринить - на сталевих перилах,
Із лазурово-блакитним відтінком,
Відблиск вздовж річки на всіх покривалах,
Ще й місяченько, мов ліхтарик світить.
Річка люстерком, із сніжних кристалів,
Диво картини морозець малював,
Вирізав квіти, підсипав коралів,
Справжня чарівність, то ж мене здивував.
Вечірня тиша так вабить мій погляд,
Кущик калини, всі грона під пухом,
Мороз тріскоче, враз якась тривога,
Вітер підкрався, ніжно теплом дмухав.
Похмурий ранок, цій сонливій пані,
У жмуток взяв і відніс блиск до річки,
Що ж ти красуня, неначе омані,
В розчаруванні, геть збліднілі щічки.
Тож тримайсь люба, відкидай спокусу,
Не грайсь із вітром, сьогодні збережи,
Цю білосніжні жну, казкову окрасу,
І краще землю з морозом освіжи.
Хай я потішусь, місяць січень не спить,
Ще почаруй й хурделицю запроси,
Засяй веселкою, всміхнись до зірниць,
Тож знову перлами, землю ороси.
19.01.2021р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902080
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.01.2021
автор: Ніна Незламна