Розділи на два стовпчики, кажеш собі – діли:
все хороше – праворуч, а зліва, звичайно, серце.
Розполоханий вітер скидає сніги з ялин
і чекає на дощ – той, нарешті, розмиє усе це:
ластовинчасту кручу, з якої сухий полин
суне прямо за обрій, де сонце горить шафранно,
і воскреснуть сади, наче фенікси із золи…
А, між тим, надвечір’я ізнов обривається рано.
І з хорошого – все, крім паперу. Твоя рука
залишає у білім спокої білий аркуш.
Доля – лінія згину, а не рядка.
Серце – надто ж.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902195
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2021
автор: Єлена Дорофієвська