Вітаю кожного,хто зайде на мою сторінку, здоров,я
Вам і натхнення.
Я,Горохівський Станіслав Олексійович,1951,п,ятнадцятого
березневого числа народження,не вважаючи себе поетом,
я просто бувший кадровий офіцер ще Радянської Армії,
бувший начальник УПТК Полтавського ГЗК,бувший голова
колгоспу,а зараз просто пенсіонер,з огромадною пенсією
у дві т.гр.,нагло входю на сайт поезії з тим,що хотіла і хоче
моя душа,а на її прохання видавав розум.Починаючи зі сво-
го 40-тирічча сам собі пишу привітання,до свого 70-тиріччя
получилось таке-
БОГ милував і я живу аж по сей день,
Сім десятків літ у чубі,а в серці вісімнадцять
І хоч я старий уже,старий,як пень
А хочеться пожить іще..,хоч років з надцять.
З Солошина пішов у світ,спочатку до Озір
А потім Сімферополь і Хабаровськ
Камчатка,Сахалін,Бікін,Мухєн-повір
Я натоптався світом вже не малость.
І вулиці Москви,Парижа я топтав
І де б не був-ввесь час щось будував,
Що правда,в основному,керував
Але й мозолі на долонях здобував.
Женили двічі,раз женився сам
П,ятьох дітей зачав і всі вони родились,
Синів нема..,і сльози по очам..,
А доньки-щастя,як мені наснилось.
Сім внуків-це іще пока
Уже я чую слово-дід
І жінка в мене є не для зразка
А жінка та,живу з якою много літ...
Ну,що ти іще хочеш,Божеє створіння-
Своїх всіх друзів ти уже похоронив,
Комусь ти вже мішаєш,а когось тривожиш..,
Але я на життя свій хрест ще не ложив.
Я жити хочу,я люблю
Коли весною просипається природа
І новий цвіт калини я люблю,
Своєї жінки досі люблю вроду.
Люблю зустріти знову Сонце
А я з косою у руках
Дивлюсь на батькове віконце
З душі лиш рветься тільки-АХ
Як же прекрасне це ЖИТТЯ-
І прошле,й сьогодення,й майбуття..,
Ціню,цінитиму я кожную хвилину
Яка продляє мою днину...
Я ВАС,люди,поважаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902208
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2021
автор: Горох